Економічні злочини
Коротко
Стаття 253 Кримінального кодексу Іспанії карає того, хто на шкоду іншій особі привласнює собі чи третій особі гроші, цінності, цінні папери чи будь-яке інше рухоме майно, яке він отримав на зберігання, за дорученням чи під опіку або на будь-якій іншій підставі, що зобов’язує його передати чи повернути їх. А також того, хто заперечує, що отримав їх.
Суть проста: хтось законно отримує щось з обов’язком повернути або використати за конкретним призначенням, але замість цього залишає собі чи спрямовує на інше. На відміну від шахрайства, тут немає початкового обману: довіру порушують пізніше.
Існує також менш тяжкий склад — привласнення чужого рухомого майна поза цими випадками (стаття 254), як-от залишити собі знайдену річ: карається штрафом від трьох до шести місяців, або від одного до двох місяців, якщо сума не перевищує 400 євро.
Межа з простим невиконанням договору — центральне питання майже в усіх провадженнях. Несплачений борг не є злочином. Привласненням діяння робить те, що гроші чи річ мали погоджене призначення, а їх остаточно спрямували на інше, або те, що отримання заперечують.
Між подружжям, яке не перебуває в роздільному проживанні, батьками, дітьми і братами та сестрами (а також свояками першого ступеня, якщо вони живуть разом) такі діяння тягнуть лише цивільну відповідальність, якщо немає насильства, залякування чи зловживання вразливістю потерпілого через вік чи інвалідність (стаття 268). Цей виняток не поширюється на третіх осіб, які беруть участь.
| Випадок | Покарання | Стаття |
|---|---|---|
| Базове привласнення | Позбавлення волі від 6 місяців до 3 років | 253 і 248 |
| Привласнене не перевищує 400 євро | Штраф від 1 до 3 місяців | 253.2 |
| З обтяжувальною обставиною (понад 50 000 євро, зловживання особистими стосунками чи професійною довірою, особлива тяжкість…) | Позбавлення волі від 1 до 6 років і штраф від 6 до 12 місяців | 253 і 250.1 |
| Понад 250 000 євро або сукупність обтяжувальних обставин | Позбавлення волі від 4 до 8 років і штраф від 12 до 24 місяців | 253 і 250.2 |
| Привласнення чужого рухомого майна (загублена річ тощо) | Штраф від 3 до 6 місяців | 254 |
Обтяжувальна обставина зловживання особистими стосунками чи професійною довірою (стаття 250.1.6) часто трапляється в цьому злочині, адже майже завжди існують попередні довірчі стосунки. Її застосування оспорюється в кожній справі окремо.
Компетентний суд залежить від покарання. Якщо обвинувачення вимагає кваліфікованого складу за статтею 250, максимальне покарання за яким перевищує п’ять років позбавлення волі, справу розглядає Провінційний суд (Audiencia Provincial); в інших випадках — Кримінальна секція Суду першої інстанції, колишній кримінальний суд (стаття 14 Кримінально-процесуального закону, Ley de Enjuiciamiento Criminal). Попереднє розслідування завжди веде Слідча секція за місцем подій. Якщо привласнення вчинив працівник чи керівник на користь компанії, сама компанія може не нести кримінальної відповідальності за цей злочин, але нести цивільну відповідальність за шкоду; ми вивчаємо це в кожній справі.
Вирок за привласнення створює судимість. Якщо покарання не перевищує двох років, це Ваш перший злочин і Ви відшкодовуєте цивільну шкоду або берете на себе зобов’язання зробити це відповідно до своїх можливостей, суддя може умовно зупинити покарання (стаття 80). У цьому злочині цивільне відшкодування зазвичай значне, тому варто думати про нього з самого початку. Строк давності для базового привласнення — п’ять років, для кваліфікованого — десять (стаття 131).
Зберіть договір, розписки, повідомлення, у яких визнається отримання, і будь-які вимоги про повернення. Офіційна вимога, наприклад рекомендований лист із повідомленням (burofax), допомагає довести відмову повернути. Як приватне обвинувачення ми можемо подати скаргу, клопотати про арешт майна для забезпечення повернення і вимагати відшкодування збитків у межах самого кримінального процесу.
Кожна справа унікальна; після її вивчення ми надамо Вам індивідуальний кошторис у письмовій формі.
У шахрайстві обман передує передачі грошей і спонукає потерпілого їх передати. У разі привласнення гроші отримують законно, з обов’язком повернути чи використати за призначенням, а потім спрямовують на інше або заперечують, що їх отримали. Обидва злочини караються однаково.
Зазвичай ні. При позиці гроші стають власністю того, хто їх отримав, а обов’язок полягає в поверненні такої самої суми; якщо її не сплачено, це цивільний борг. Привласнення має місце, коли гроші мали конкретне погоджене призначення, наприклад депозит чи доручення, а їх використали інакше.
Таке саме, як за шахрайство: позбавлення волі від шести місяців до трьох років або штраф від одного до трьох місяців, якщо сума не перевищує 400 євро. За наявності обтяжувальної обставини, як-от перевищення 50 000 євро чи зловживання довірою, покарання — від одного до шести років позбавлення волі і штраф (статті 253, 248 і 250 Кримінального кодексу).
У кримінальному порядку, як правило, ні. Згідно зі статтею 268 Кримінального кодексу Іспанії, між родичами за висхідною та низхідною лінією та братами й сестрами майнові злочини без насильства, залякування чи зловживання вразливістю потерпілого тягнуть не кримінальну, а лише цивільну відповідальність; вимога спільного проживання, за загальноприйнятим тлумаченням, стосується лише свояків, наприклад батьків чоловіка чи дружини або зятя. Те, що Вам належить, можна вимагати в цивільному порядку. Якщо в подіях брав участь хтось не з родини, цю людину можна переслідувати в кримінальному порядку (стаття 268.2).
Строк давності для базового злочину — п’ять років, для кваліфікованого — десять, і зазвичай його відраховують з моменту привласнення (стаття 131 Кримінального кодексу). Не варто чекати: з часом докази втрачаються, а гроші переміщуються.
Так. Той, хто привласнює чужу рухому річ поза випадками зберігання чи охорони, вчиняє злочин за статтею 254 Кримінального кодексу Іспанії (Código Penal), що карається штрафом від трьох до шести місяців або від одного до двох місяців, якщо її вартість не перевищує 400 євро; якщо вона має художню, історичну, культурну чи наукову цінність, покарання — позбавлення волі від шести місяців до двох років. Правильно повернути її або, якщо власник невідомий, передати алькальду (меру) місцевості (стаття 615 Цивільного кодексу Іспанії).
Не автоматично. Цей злочин не залежить від того, чи підтримує потерпілий свою заяву, і його прощення не припиняє кримінального переслідування (ст. 130.1.5.º Кримінального кодексу Іспанії), тому прокурор може продовжувати обвинувачення. Але повернення привласненого до початку судового розгляду є пом’якшувальною обставиною, яка знижує покарання (ст. 21.5), а сплата цивільно-правового відшкодування чи зобов’язання його сплатити — умова відстрочки покарання строком до двох років (ст. 80.2). Швидке повернення майже завжди покращує Ваше становище.
Не обов’язково. Базове покарання — позбавлення волі на строк від шести місяців до трьох років, як і за шахрайство (ст. 248 і 253 Кримінального кодексу Іспанії), а якщо привласнене не перевищує 400 євро, призначається лише штраф на строк від одного до трьох місяців. Якщо Вас засудять до двох років або менше, це Ваш перший злочин і Ви сплачуєте чи зобов’язуєтеся сплатити те, що винні, суддя може відстрочити покарання (ст. 80). У кваліфікованих випадках за статтею 250 мінімальне покарання зростає до одного року, і простору для маневру менше.
Може бути. Якщо ця особа мала повноваження управляти майном за довіреністю і перевищила їх, завдавши шкоди, це було б недобросовісним управлінням (стаття 252 Кримінального кодексу Іспанії); якщо вона залишила собі довірені їй гроші — привласненням (apropiación indebida) (стаття 253). Якщо це зробив син чи дочка, інший низхідний родич або чоловік чи дружина, стаття 268 може звільнити від покарання, хоча повернути доведеться, якщо тільки не було зловживання вразливістю потерпілого через вік чи інвалідність.
Так, і це звичайна практика. Подаючи заяву, Ви тим самим вимагаєте й відшкодування, якщо тільки не відмовитеся від нього або прямо не залишите його за собою для подальшого цивільного процесу (ст. 112 Кримінально-процесуального закону Іспанії (LECrim)). Вирок включає повернення майна, відшкодування шкоди й компенсацію матеріальної та моральної шкоди (ст. 110 Кримінального кодексу Іспанії). Вступ у справу дає Вам змогу контролювати, щоб сума вимоги була правильною. Докладніше про приватне обвинувачення.
Може бути. Стаття 253 Кримінального кодексу Іспанії охоплює будь-яку рухому річ, отриману на підставі, що зобов’язує передати чи повернути її, як-от позичка, оренда чи зберігання. Якщо той, хто її отримав, привласнює її собі чи третій особі, він вчиняє злочин, що карається покараннями за шахрайство. Проста затримка з поверненням без наміру залишити річ собі може не бути злочином; межа залежить від доказів у кожному випадку.
При привласненні (стаття 253 Кримінального кодексу Іспанії) хтось залишає собі конкретне майно, передане йому із зобов’язанням повернути чи передати, або заперечує, що його отримав. При недобросовісному управлінні (стаття 252) той, хто управляє чужим майном, не обов’язково щось собі залишає, а перевищує свої повноваження і завдає шкоди, наприклад операціями чи платежами, на які не мав дозволу. Обидва злочини караються так само, як шахрайство.
Може бути. Якщо працівник отримав гроші за дорученням компанії, як комісіонер, або їх було довірено йому із зобов’язанням передати, то залишити їх собі — це привласнення за статтею 253 Кримінального кодексу Іспанії, що карається позбавленням волі від шести місяців до трьох років або від одного до шести років, якщо сума перевищує 50.000 євро чи наявна інша обтяжувальна обставина статті 250. Залежно від того, як він отримав доступ до грошей, діяння можуть підпадати під інший злочин, як-от крадіжка, тож кожен випадок потребує конкретного аналізу.
Часто так. Стаття 111 Кримінального кодексу Іспанії встановлює, що потрібно повернути саме те майно, коли це можливо, навіть якщо воно перебуває у третьої особи, яка придбала його законно і добросовісно; ця третя особа зможе згодом вимагати компенсацію з того, хто їй його продав. Винятком є випадок, коли третя особа придбала його з дотриманням законних вимог, що роблять його таким, яке не можна витребувати. Якщо повернення неможливе, відшкодовується шкода і компенсуються збитки (стаття 110).
Як правило, так. Стаття 268 Кримінального кодексу Іспанії звільняє від покарання за майнові злочини між подружжям, але лише якщо на момент подій вони не жили окремо ні юридично, ні фактично й не перебували в процесі окремого проживання, розлучення чи визнання шлюбу недійсним. Ця стаття згадує лише подружжя, тому якщо Ви вже жили окремо або не перебували в шлюбі, заяву подати можна. Звільнення не застосовується і в разі насильства, залякування чи зловживання вразливістю потерпілого через вік або інвалідність. Якщо до того ж є жорстоке поводження, дивіться сторінку про гендерне насильство.
Потрібна допомога зараз?
На цій сторінці
Пов'язані послуги
Де ми працюємо
Ми ведемо кримінальні справи по всій провінції Аліканте, де б Ви не жили і який би суд не розглядав Вашу справу. Ось деякі з муніципалітетів, де ми працюємо найчастіше:
АлікантеЕльчеСан-Вісенте-дель-РаспейчСант-Жоан-д’АлакантЕль-КампельоМучамельБенідормТоррев’єхаАлькойДеніяКальпеІ будь-який інший муніципалітет провінції