Кримінальний процес
Коротко
Помилування (indulto) — це акт милосердя, яким Уряд повністю або частково звільняє від покарання, призначеного вироком, що набрав законної сили. Його регулює дуже старий, але чинний закон — Закон від 18 червня 1870 року (Ley de Indulto), реформований у 1988 році. Якщо помилування надано, воно припиняє кримінальну відповідальність у межах, які охоплює (ст. 130.1.4 Кримінального кодексу).
Помилування не перевіряє, чи справедливий вирок і чи Ви винні. Воно виходить із факту засудження і просить, щоб з міркувань справедливості, неупередженості або суспільної користі покарання не виконувалося повністю чи виконувалося в інший спосіб. Тому це шлях, відмінний від оскарження, і він відкривається, коли можливості оскарження вже вичерпано.
Це індивідуальне клопотання. Конституція забороняє загальні помилування (ст. 62.i), і кожну справу розглядають окремо.
Згідно зі статтями 1 і 2 Закону про помилування, помилувати можна засуджених за будь-який злочин, але з такими винятками:
Клопотати можуть сам засуджений, його родичі або будь-яка інша особа від його імені без довіреності (ст. 19). Запропонувати помилування можуть також суд, що виніс вирок, Верховний суд або прокурор (ст. 20), а стаття 4.3 Кримінального кодексу дозволяє судді звернутися до Уряду, коли покарання виявляється явно надмірним.
Є речі, які помилування не охоплює. Воно не поширюється на цивільне відшкодування потерпілому (ст. 6) і на судові витрати (ст. 9). Помилування від основного покарання не включає, якщо прямо не зазначено, позбавлення права обіймати державні посади і політичних прав (ст. 6). Крім того, його можуть надати з умовами, наприклад, не завдавати шкоди третім особам, і суд не застосує його, доки їх не виконано (ст. 15–17).
Висновок суду, що виніс вирок, має велику вагу. Стаття 25 Закону про помилування перелічує, що в ньому має бути зазначено: Ваш вік, сімейний стан і професія; Ваші заслуги та минуле; чи були Ви раніше засуджені за інший злочин; пом’якшувальні або обтяжувальні обставини; час попереднього ув’язнення; вже відбута частина покарання; Ваша подальша поведінка і особливо докази каяття; чи є потерпіла сторона і чи шкодить помилування третім особам.
Тому просто попросити недостатньо. Потрібно документально довести, що людина, яка сьогодні просить помилування, змінилася порівняно з тією, що вчинила діяння: стабільна робота, утриманці, завершене лікування, сплачене або гарантоване відшкодування. А якщо у Вас є попередні вироки, варто перевірити, чи можна погасити судимість, адже рецидив є перешкодою.
Клопотання адресують Міністру юстиції через суд, що виніс вирок, або через директора пенітенціарної установи, залежно від випадку (ст. 22). Що ми робимо:
Не автоматично. Загальне правило полягає в тому, що клопотання про помилування не зупиняє виконання вироку (ст. 32 Закону про помилування). Проте Кримінальний кодекс дозволяє судді зупинити виконання на час розгляду у двох випадках (ст. 4.4 КК):
Перш ніж просити про помилування, варто перевірити, чи можливе умовне зупинення покарання (suspensión de la pena, покарання до двох років, ст. 80 КК), яке зазвичай є прямішим шляхом. А якщо Ви вже відбуваєте покарання, пенітенціарне право пропонує такі інструменти, як третій ступінь, відпустки або умовно-дострокове звільнення.
Закон передбачає, що суд, що виніс вирок, заслуховує потерпілу сторону перед складанням висновку (ст. 24). Якщо Ви потерпілий, Ви можете висловити свою позицію у справі. І пам’ятайте, що помилування ніколи не поширюється на цивільне відшкодування, присуджене Вам вироком (ст. 6). Якщо Вам потрібно захистити свої права як потерпілого, перегляньте нашу сторінку про приватне обвинувачення.
Ми не обіцятимемо Вам результату: надання помилування залежить від Уряду і висновків. Але ми чітко скажемо, які реальні можливості у Вас є. Кожна справа унікальна; після її вивчення ми надамо Вам індивідуальний кошторис у письмовій формі.
Коли вирок набрав законної сили, тобто коли його вже не можна оскаржити. Закон про помилування виключає тих, кого ще не засуджено остаточним вироком, і тих, хто не перебуває в розпорядженні суду для відбування покарання. Рецидивісти також виключені, якщо тільки суд, що виніс вирок, не визнає підстав справедливості, неупередженості чи суспільної доцільності.
Само по собі ні: клопотання не зупиняє виконання вироку (ст. 32 Закону про помилування). Але суддя може зупинити виконання на час розгляду, якщо воно може порушити право на розгляд без необґрунтованих затримок або якщо в разі виконання покарання помилування втратило б сенс (ст. 4.4 Кримінального кодексу). Про це потрібно прямо попросити.
Ні. Стаття 6 Закону про помилування встановлює, що воно ніколи не охоплює цивільного відшкодування, а стаття 9 виключає також судові витрати. Помилування стосується лише покарання. Крім того, суд, що виніс вирок, заслуховує потерпілу сторону перед складанням свого висновку.
Уряд, королівським декретом, опублікованим в Офіційному державному віснику (ст. 30 Закону про помилування). Перед цим суд, що виніс вирок, складає висновок, заслухавши прокурора, потерпілу сторону і, якщо засуджений перебуває у в’язниці, пенітенціарну установу. Повне помилування вимагає, щоб суд визнав підстави справедливості, неупередженості чи суспільної користі.
Повне помилування звільняє від усіх невідбутих покарань. Часткове звільняє від одного з них або від його частини. Заміна покарання (conmutación) замінює покарання іншим, менш суворим, і закон вважає її різновидом часткового помилування (ст. 4 Закону про помилування).
Потрібна допомога зараз?
На цій сторінці
Пов'язані послуги